Ярик розробляє план захвату світу. Він навіть і не здогадується, що насправді робить це вдруге. Біля нього стоїть Прахуць і слухає у плеєрі Діп Пьопл. До їхньої вежі вривається Я, отримує по єблині від Прахуця і тікає. Ярик не відволікається - він зосереджений до пизди. Раптом забігає Гапич і зі словами "Я з козлами не здороваюся" пиздить Прахуця в пику сніжним комом. Ярик в астралі і цього не бачить. Тоді Гапич замуровує у льодові полони всю зловісну вежу Ярика і теж виходить в астрал. Починаєтсья нова битва. Потужні потоки астральної матерії рвуться на шмаття, потойбічний світ руйнується вдруге, але Гапич і Ярик не звертають на це уваги.
В цей час Одарка хтиво зваблює Лебідя, який їсть огидний жлобургер. Жлобургер - це майданова їжа, яку люблять бомжі. Він скаладається з розрізаного навпіл батону і залитого в нього курячого жиру. Огидність цієї хуйні неможливо передати словами. Жир стікає з батону і бридко плямкає на землю. При виді цього Одарку вивертає прямо на Лебідя, але він не звертає на це уваги - звик вже. Аж раптом до них підходять двоє - огидний друг Лебідя, хлопець бомжуватого вигляду зі страшним ревіннями, плямканням і матюканням і Деніс - довжелезний панк з проколотими щоками і руками - любитель донецьких тьолок і Партії Регіонів. Лебідь віддає бомжам ще один шмат жлобургеру і іде з друзями в перехід грати на гітарі, зовсім забувши про Одарку. Вони ображено відвертається, і одразу біжить за ними, в надії, що не все втрачено. Наздогнавши їх, вона слухає їх розмову протягом кількох хвилин, не витримавши огидно блює на підлогу і тікає.
В цей час Сєрьога пиздить черговий телефон у Баби Рози з третього під'їзду. Вона, побачивши, що найновіше її творіння щойно вкрали страшно верещить, спускає здавлений зойк і падає, зкошена інфарктом. Сєрьога кричить, що у нього папа-мєнт і тікає.
Лебідь, його друг і Деніс грають в переході на гітарі скіновські пісні. Аж раптом до них підходить Янукович і каже: "Мурку сыграйте, пожалуйста". Лебідю похуй, бо він політична шлюха, його другу похуй, бо він мут, а Деніс падає навколішки і кричить "О, мій бог! Це ж сам Яник! Донецька мавпа!" і звертаючись до Віктора Федоровича - "Пішли сьогодні зі мною проколювати щоки у Сатаністів у ботаніці!". Яник зляканно відходить в сторону, але Деніс його наздоганяє і пригощає сухариками з полу. Мовляв, ваші улюблені. Лідер регіонів озираючись, каже, що вже зав'язав, але бере кілька сухариків. Щоб не здатись якимось жлобом він пропонує Денісу цукерку. Таку саму, як колись пропонував Путіну. Деніс радісно хапає цілу жменю і пхає їх собі в рота. Але одну він залишає, щоб поставити собі у рамку і повісити на стіну. Це ж конфетка самого Яника! Від надлишку почуттів, Деніс падає з обмороку.
Ярик і Гапич продовжують трощити все в астралі. Битва титанів не припиняється ні на хвилину. Земля на межі повного руйнування, а люди навіть на бачать цього і не можуть дізнатися. В розпалі битви прямо між ними з'являється злий пророк Самуїл. Він одним поглядом відкидає їх в різні сторони. Потім корчить дику та страшну гримасу і викликає з реального світу Лебідя. Лебідь не вміє входити в астрал, але його силою вносить туди Самуїл. Очунявши і побачивши страшну битву Ігор розмахуючи патлами збиває з ніг обох драчунів. Він рве на собі кофту за п'ять ере, показуючи неймовірну силу. Потім знімє штани за 3 рублі, показуючи, що сила сталеварів в плавках. Ярик і Гапич настільки охуїли, що лише роззявили роти. Пророк Самуїл загадково посміхається і зникає. Лебідь в цілковитій тиші одягає штани, бере астральщиків за вуха і тягне вниз, на Землю. У нього є чіткий план.
Коли Деніс прийшов до тями, Яника поряд вже не було. Він розчаровно хитає головою і іде шукати пригод на свою дупу. Не знайшовши жодної пригоди, він просто йде внікуди. Таке вже паскудне панківське життя. А друг Лебідя залишився грати на гітарі на самоті. Один як палець в дупі. Він вирішив піти знайомитись з тьолками, які від нього без тями, але жодної тьолки-бомжихи у цілій окрузі не було. Тоді він виїбав свою гітару, куплену за 2 ере на Троєщині чи Шулявці, з'їв жлобургер, запив водою з калюжі і покурив трубку з дешевим табаком. Заплющивши очі він просто почав насолоджуватися сонячним світлом, свіжим повітрям і тишею, але недовго. Нахабні бомжі відволікли його від роздумів і розвели його на півжлобургера. Друг Лебідя його легко віддав, адже тепер він сам, а з'їсти таку здоровенну гидоту самому просто неможливо. Одразу забувши про бомжів він знову заплющив очі і заснув солодким сном.
Одарка, втікши від огидних панків поносить весь світ, як тільки може. Якесь бридке створіня - халявщик відмовив їй пішовши з якимись мутами! Вона просто в паніці. Аж раптом прямо перед нею розверзається небо. З нього з неймовірною швидкістю падає Гапич. Прямо за ним падає Ярик. А за Яриком граціозно з неба спускаєтсья Лебідь - переможець астральників. Він бачить Одарку і каже їй: "Наглядай за ними, вони хуткі хлопці, можуть шкоду наробити. До речі, жлобургер будеш?" Одарка огидно спльовує і відповідає по-кацапськи: "Ты мне больше не нужен, грязный дурак!". Лебідь загадково посміхається і знову злітає на небо. Для нього це був комплімент. Одарка залишившись з цими двума астральними упизднями, бере їх під руки і веде за собою. Раптом мимо неї пробігає Сєрьога з новеньким телефоном. Він вириває з її рук сумочку і тікає. Одарка настільки пішла у себе, що навіть не помічає цїєї події. Черех кілька хвилин Одарка, Ярик і Гапич зустрічають самотню Люду. Вона кидається Гапичу в обійми і не звертає уваги на інших. Через хвилин пестощів вони усамітнюються. Одарка залишається наодинці з Яриком. Вони продовжують йти далі. Побачивши на дорозі безтямну бабку, вони зупиняються, щоб допомогти їй. Коли її роздуплили і вона підвелася на ноги, підходить Деніс, пиздить її з ноги, плює їй в обличчя, і починає загравати до Одарки. Після цього він отримує страшного ляпаса. Тоді він починає проколювати Одарці щоки здоровенним дрючком, який зняв з куртки Лебідя. Одарка відбивається як може, проте їй нічого не вдається зробити супроти такого бика-убивці, як Деніс. Тоді на допомогу їй приходить благородний Ярик, супроти всім застереженням Ніцше. Ярик пиздить Деніса з ноги з усієї сили, у стилі Прахуця, і той втрачає свідомість. Завіса.

Акт 7. Шмари

На сцені стоять дві шмари - Габріелла і Єлізавета. Вона хтиво одягнені у відкриті чорні спідниці і рожеві блузки. Їх роти роззявлені у шаленому оскалі. Вони развратно причмокують язиками, поглядаючи на проходячих поряд з ними хлопців. Деякі з них оглядаються, щоб роздивитися якісь подробиці під спідницями шмар. Але жоден з хлопців до них не підійшов. Тоді ці елітні шлюхи вирішують взяти ініціативу в свої руки.
Прахуць і Покусов ідуть собі спокійно по вулиці, аж раптом до них підходять дві огидні повії і питають котра година. Прахуць розбив свій годинник і мовчить, а Покусов відповідає точний час. Тоді шмари кажуть, що в них дуже багато вільного часу і вони хотіли провести його з симпотними хлопцями. Праїуць каже: "Общага там", тикаючи пальцем в сторону місця проживання Базіля. Шмари одразу по-англійськи, не попрощавшись пішли в общагу. Там їх зустріла Відьма - це якась стара і дурна бабка, що нікого не пускає. Вона голосно кричить і безбожно матюкається. "Блядь, ото ходять якісь бляді, а потім на хуй усі-такі вагітні ходять і з общаговських хлопців гроші збивають! Потвори, блядь!" Шмари ображенно дивляться на стару пизду і відповідають: "Пішла на хуй, сука тупа, впусти негайно або сама пиздуй звідси!" Стара і тупа гнида одразу поступає їм своє місце, запопадливо проводжаючи їх на 4-й поверх. Вони зуміли розгадати психологію старої пизди і це принесло їм успіх. Знайшовши Базіля, вони хтиво накинулися на нього. Він заверещав: "У мене є тьолка! а якщо вона побачить?", при цьому вже тикаючи у їх пизди з неймовірною швидкістю. Коли діло було зроблено, Єлізавета сказала: "Ну что, с тебя 101 багз". Базіль тупо дивиться на них. мовляв, "ти що сука?". Потім він пиздить Габріеллу з ноги в розмальоване, як у індіанця обличчя зі словами "Приходять тут різні. А мене дівчина є, так що пиздуй нахуй, шмара тупа". Після недовгої лайки, вони розійшлися, кожний при своїй думці, але всі задоволені. До того, як елітні шлюхи вийшли з общаги, їх виїбло не менше сотні хлопців. Всі залишилися щасливими, а шмари пішли шукати далі пригод на свої прекрасні дУпки.
В кабінеті з поважним видом сидить Пєтя. Він робить вигляд, що має клепку і щось клацає на клавіатурі. Вираз його обличчя ясно дає зрозуміти, що він розумний до пизди. Але це не так. Не більше, ніж до сраки. Поруч стоїть Коняка і з повагою та скритою завістю дивиться на Пєтю. Для неї Пєтя - Супермен. Насправді ві нічого не робить, просто щось гидке малює в пейнті. Через кілька хвилин це заняття йому остаточно набридає і він іде додому з повним поважності виразом обличчя. По дорозі він зустрічає двох вже відомих нам шмар. Вони хтиво будують йому оченята. Петро не звик до таких поглядів і розтав. Він одразу заговорив з ними, не знаючи, наскільки це небезпечно. На протязі кількох годин він розповідав шмарам, який він крутий хакер, як його цінять в технікумі і таке інше. Єлізавета і Габріелла вже навіть почали підозрбвати, що він імпотент, але раптом Пєтя розказав їм про розроблений їм нещодавно порносайт. Шлюхи одразу пожвавішали і як завжди, почали хтиво причмокувати язиками. Це настільки шокувало Петра, що він просто роззявив рота і дивився на це з виглядом надцікавості. З його пащі потекла слюна. Але і шмари і наш СуперХакер були настільки збуджені, що просто не помітили цього. Тоді всі вони втрьох побігли до технікуму, де у Пєті був особистий кабінет вищого ґатунку. Шмари роздяглись, а Петро почав їх фотографувати. Вони оторопіло дивились на нього. Йому, всемогутньому хакеру, що бороздить простори всесвітньої мережі і руйнує її з середини, навіть і в голову не могло прийти, що порно - це не міф. Єлізавєта дала Пєтяну ляпаса в "петилово", розвернулася, і забувши одягнутись, пішла геть... За нею спрямувалась і Габріелла.
В цей час на рингу за звання чемпіона Всесвіту з кікбоксінгу б'ються Прахуць і Хижко. Мегаагресор проти Псевдокрутого Ефіопського Мутанта. Трибуни скандують імена своїх кумирів. Повсюди раз за разом спалахують ліхтарі професійних фотоапаратів. Гордий Хижко показує всім свої неймовірні біцепси і тріцепси. Прахуць демонструє вболівальникам на прикладі якогось перехожого, як він вміє пиздити з носака по єбалу. Трибуни в екстазі. П'яні фанати в ейфорії падаюсь з верхнього ярусу. Суддя просто щасливий, що його запросили обслуговувати цей поєдинок. І от - ринг, бій починається!
Раунд 1. Прахуць з ходу, не задумуючись одразу наносить хитрий коронний удар з ноги в підборіддя Хижку. Той падає, але через півсекунди підводиться. Череда ударів зловісного мутанта закінчується нічим і фанат Діп Пьоплу йде в контрнаступ. Його підступний удар чорнобилець зумів заблокувати, ухопивши Прахуця за обидві руки. Таким чином через сплетіння кінцівок, у жодного з суперників немає можливості удару, але Хижко - мутант, і він доказує це висунувши третю руку з шортів. Ця рука наносить потужний постріл у макітру Прахуцю. Трибуни переповняються щастям. Істеричні крики заполоняють ринг і найближчі кількасот метрів. Фотографи з неймовірною активністю відпрацьовують зарплатню, не переставаючи клацати своїми хитрими пристроями. Прахуць замружує очі і падає. Але від Хижка стоїть такий штин, що діє він не гірше нашатиря і відщепенець старих пердунів різко встає. Його активності немає меж. Він роздратований суперником і очі його налиті кров'ю. Раптом лунає гонг. Бійці розходяться по своїм куткам.
Раунд 2. Атмосфера навколо поєдинку загострюється. Букмекери завершили прийом ставок і в їх кассах мільярди "убитих єнотів". Раптом Прахуць розганяється і врізується головою прямо в пузо Хижка. Той мовчаливо стоїть і не ворушиться. Навколо все затихло. Невже Прахуць знайшов його слабке місце? Чи може мутанту просто похуй такі удари? Ніхто не сміє ні поворухнутись, ні вдихнути повітря. Замогильна тиша. Життя на рингу і навколо нього зупинилось. Першим очухався Прахуць і з криком: "Що, завис падла?!" пиздить Хижка по пиці з ноги. До речі білим кросівком Адідас за 500 баксів. Хижко падає, але його поза не змінюється ні на йоту. Тишу і неймовірно важку атмосферу буквально вже можна відчути дотиком. І ось він ефект! На всьому тілі Хижка розривається шкіра і замість напівмавпи-напівлюдини-напівмутанта перед вболівальниками, суддями, суперником і всіма-всіма з'являється здоровенний УПИЗДЕНЬ! його огидність неможливо передати словами. Такого шмону, який стоїть з його півметрової пащі людство ще не відчувало. По залі проносяться числені затяжні ахання та охання. Жінки падають без свідомості від жаху. Дітям закривають очі. Але сміливий Прахуць з криком "За Діп Пьопл!" пиздить упиздня прямо в зуби. Упиздень лише переводить на нього ярий погляд і однією зі своїх числених лап пиздить когтями Прахуця. Той настільки приголомшений, що навіть не в стані впасти. Це просто пиздець! Лунає гонг і Прахуць тікає до кутку, але упиздень мчить за ним. Раптом в його очах промайнула осмисленість і він зупинився. Тиша, яку порушує лише голосне і бридке сопіння страшної тварюки.
Раунд 3. Тварюка розсверепіло кидається на Прахуця, розриваючи його тіло на шмаття, той судорожно відбивається, як може. Але на допомогу фанату ветеранів війни приходить його старий друг - Ярик, потужним пострілом з астралу збиваючи з ніг страшного мутанта. Хижко хоч і неймовірно сильний, але настільки ж тупий. Він налякано озирається, не бачить нічого дивного навколо себе і з бридким скавучанням піджимає хвіст. Прахуць розуміє, що,можливо, це його єдиний шанс і пиздить Хижка, як може. Мутант розлючено ричить, але нічого не може зробити. Прахуць наносить блискавичні удари з такою швидкістю, що аж не видно неозброєним оком. Удин з ударів влучає Хижку прямо в дупу, в саме яблучко, при чому з такою силою, що все лайно в організмі вивалюється у Хижка з рота. Упиздень зривається і йде в контрнаступ. Його кігті влучають по макітрі арбітра і той падає. Лунає гонг. Прахуць збентежено повертається до свого кутка, мутант залишається на місці, а арбітра виносять з рингу і шукають йому заміну.
Раунд 4. Заміну арбітру не знайшли і бій продовжується без правил. Прахуць налякано бігає по рингу від тварюки. Досить довго вони так і бігають по колу, Прахуць вже обігнав Хижка на два кола, вони обидва набрали неймовірну швидкість, але раптом Хижко робить на рідкість інтелектуальний вчинок - він зупиняється. Прахуць в один момент пробігає чергове коло і неочікувано натикається на монстра. Від несподіванки він просто зупиняється і роззявляє рота. Упиздень відкушує Прахуцю ноги, якою він пиздив усіх по підборіддю і задоволено ковтає її. При цьому штин з його рота стає ще сильнішим. Мозок Прахуця з феноменальною швидкістю обробляє інформацію, що коїться навкруги. Тоді він стрибаючи проскакує між ніг мутанта і знову тікає. Він забивається в куток і боїться поворухнутися. Тільки зараз він починає відчувати страшний біль. Монстр стоїть, очікуючи, коли Прахуць знову побіжить, але той не рухається. Тоді огидне Хижко саме починає неквапливо наближатись. Коли відстань між ними стала мінімальною, друг Ярика втікає в інший куток. Так кілька хвилин і відбувався бій, і пролунав гонг.
Раунд 5. Прахуць несміливо йде в сторону центру ринга. Хижко ж швидко наближається. Раптом на місце битви вибігають дві шмари - це вже знайомі нам Габріелла і Єлізавета. Габріелла, побачивши такого неймовірного мутанта, захотіла досить незвичного сексу з твариною. Вона вважала, що це оригінально і надає їй деякої індивідуальності. Але їй не вдалося звабити Хижка - по-перше, у нього не було яєчка, це відомо всім, а по-друге Єлізавета вже впиздячила упиздню такого ляпаса, що того аж перевернуло. Він налякано заскавучав і піджав хвіст, перетворившись знову на людиноподібну істоту, у вигляді звичайнісінького Хижка. Тоді Прахуць зрадів і з усієї сили впиздячив залишившеюся ногою його по підборіддю. В очах у недолюдини темніє і воно падає, стікаючи кров'ю. Переможцем назвали Прахуця.
За таку допомогу новий чемпіон віддячив Габріеллі і Єлізаветі сповна - він виїбав їх по вісім разів кожну прямо на Солом'янській площі. Вони, щасливі пішли по домах. А вболівальники бою скандували ім'я переможця - "Прахуць! Прахуць!". Для одних це було щастям, для інших - горем, але всі сходилися в одному - це був неймовірний бій і неймовірна перемога. Завіса.

Акт 8. Футбол

Це був день вирішального матчу між двома лідерами та флагманами українського чемпіонату. Динамо Київ та донецький Шахтар. Матч відбувався, як завжди, в Одессі. Донецькі негри посилено розминалися перед матчем під гудіння трибун. Усіляка нечисть - різноманітні уроди та долбойоби зібралися подивитись цей матч вживу та пожувати насіння. Вони дуділи в дудки та плювали цим лайном прямо собі під ноги, як останні свині. Лише один сектор, що був забитий фанами Динамо скандував гімни своєї команди і вимахував патріотичними прапорами. Донецькі ж просто тупо сиділи і дивились розминку своїх чорножопих кумирів. Ці тварі активно бігали по полю і пиздили м'ячі кудись в загадковому напрямі, деякі з цих м'ячів вилітали за межі стадіону і летіли в напрямку Дерибасовської вулиці, а тупі мавпи раділи силі свого удару. Перед стадіоном сиділи бидлотні бабки і торгували цим клятим насінням. Вони за один такий матч отримували більше грошей, ніж за цілий рік пенсії. Цим сукам абсолютно начхати на те, що вони забруднюють своє рідне блядське місто. Більш того, вони зовсім не бажали змінювати свій бізнес. Ще ці упиздні матюкалися на перехожих і пизділи щось на кшталт "Підарааасииииии! Хуєсоосиииии!". Але навіть вони не могли протистояти бидлотизму Донецька. Ці підземні тварі заплювали все місто своїм лайном, вигукували непристойності і взгалі творили повний безлад та хаос. Перед матчем відбувся невеличкий махач, і динамівські ультрас набили сральники тупим донецьким тварям. А одесити отримали по самісінькі помідори від усіх - киян, кротів, ментів і іншої нечисті. Отримавши пизди, місцеві вирішили подивитись футбол вдома і пішли масово скупляти алкоголь і бидлотні сухарі. За кілька днів до цього матчу Динамо програло рахітам з Дніпропетровську - якимось лохам, пропустивши два неочікувані голи і не забивши жодного. Таким чином, київський клуб порівнявся з Шахтарем по очках, і це був золотий матч.
У роздягальні киян відбувалася страшна подія - тренер пиздив усіх направо і наліво, з криком, мовляв, "якщо знов програєте - пизда вам всім до одного!" А гравці його не слухали, тому що були з перепою і у них були зовсім інші проблеми. Вони нажралися з горя, що злили якимсь даунам минулий матч, і тепер вже жалкували що випили навіть першу чарку. Тоді наставник все зрозумів і видав кожному футболісту по півлітра мінералки. Випивши водички гравці вийшли на поле і запиздякали усіх суперників до єбенів. Десь після тридцятого гола, арбітри вже збилися з рахунку і вирішили придумати його після матчу. Подробиці цього фурора я приводити не буду і перейдемо одразу до післяматчевих відносин. Вийшовши з трибун фанати одразу зіштовхнулися у відчайдушній битві. Це було навіть гірше, ніж війна Троєщині. Донецькі спочатку трохи побрикалися, а потім почали просто і тупо тікати. Кияни ж з одеситами їх наздоганяли, пиздили і викидали в море з радісними криками. Динамо стало чемпіоном і вся країна і весь світ були неймовірно раді цьому. Тільки донецькі козли, що вижили були незадоволені і похмурі.
У аеропорту донецьких футболістів очікував Ахметов. Він втулив ляпаса кожному негру і навіть Тимощуку за поразку і повів їх у невідомому напрямку. Там, куди він їх відвів чекали бики-убивці в чорних масках. Вони погрозли оскалювалися і страшенно реготали. Рінат сказав гравцям: "у вас є ще півтори години життя. Я зараз передивлюся матч ще раз, вирішу, хто з вас грав гірше за всіх і таких трьох розстріляю". Через півтори години він повернувся і тикнув пальцем на трьох негрів. Вони заскавучали, а один із них, набравшись сміливості, закричав: "Не розстріляєш! Хто ж грати буде???" Ахметов відповів, що з'їздить іще разок в Африку і набере на пляжі ще десяток гравців. Їх він і візьме в команду. Після цього він махнув рукою і троє негрів упали мертвими під градом куль. Рінат Леонідович зловісно зареготав.
В цей час Балашов розмишляв, що гра була якась ніяка, без ізюминки. От в радянські часи - ото був справжній футбол, не те шо січас. Він згадував молоді часи, як надівши джинси і обмотавшись туалетним папером, бувало, прийдеш на футбол - і всі тьолки твої. А з яким задоволенням перед матчем півтори години слухали промовлення Брежнєва! А як після матчу до ранку стояли в черзі за гидким, тепли Жигулевским пивом і коли доходив до каси, пиво закінчувалось! А морозиво по 6 копійок! Хіба можна те райське життя порівняти з тим, що коїться зараз?! Так, роздумуючи над своїми згадками, він вирішив стати депутатом, створити партію нових комуністів і балотуватися в президентию Або може, організувати другу жовтневу революцію? Роздумуючи над цим, Балашов вже телефонував своєму приятелю - олігарху і відомій людині, ім'я якої він не називає.
Під впливом цього друга-комуніста, через півгодини Балашова нова корупційована влада вже прийняла до Верховної Ради навіть без виборів. По телевізору тепер вже відомий політик розповідав, як добре було колись, і як круто буде тепер, коли він прийде до влади. Люди слухали його і деякі навіть вірили. Заткнути йому рота було просто неможливо. Його показували як Брежнєва - цілодобово і по всім каналам.
І ось наступила осінь - Балашов вирішив, що вже пора творити революцію зарад народу і за Сталіна. Він зібрав усіх пенсіонерів, інвалідів, ветеранів і бомжів країни і почав мітинг. Мирні виклики та лозунги плавно перетекли у страшні бійки. Старі пердуни згадали молодість і почали пиздити все, що бачили, як колись, у ті світлі часи... А влада не наважувалася випустити на старців війська, адже людям це не сподобається... Балашов дивився на все це і згордістю думав, що тепер і він зможе розповідати онукам, як стояв за комуністів, і як приймав участь у жовтневій революції. Досить швидко армія Балашова взяла майже всю країну. Залишився тільки Донецьк, але тільки тому, що це край світу. Дійшовши до цього бидлотського району, ватажок пенсіонерів кинув на нього всі сили. І відбулося це якраз під час розстрілу негрів Ахметовим.
Донецький олігарх був абсолютно безпринципним козлом і йому було начхати, хто йде проти його влади - хоч ветерани, хоч президенти, хоч Мао Дзедун. Він велів своїм білим рабам у чарних масках відпиздохати усе, що рухається в радіусі трьох міст, коли дізнався, що на нього покушається якийсь вшивий комуняка. Звичайно, діди і баби не вистояли проти спортсменів, районних авторитетів, кримінальних убивць і просто розпиздяїв. Війська Балашова дуже швидко були вщент розтрощені силою Ахметова. Він пообіцяв дати бомжам роботу в шахтах, пенсіонерам - пенсію, інвалідам - нові ноги, руки і іншу хуйню, а ветеранам - нові ордени. Так він підкупив старше покоління, як останніх арбітрів. Так Ахметов визволив Україну і зупинив війну. Завіса. Антракт.

Акт 9. Пєдєрасти

Піднімається завіса. На сцені стоїть гидко розкрашений воєнкомат з мудилами унутрі. Кожен з цих мудил вважає себе дуже крутим пупом землі і кожен хоче виєбнутись, показавши, на чого він вартий. Мудили сидять і пиздять щось якимось уєбням, невдахам і неучам, як треба жити. Після довгих промов, їх відправляють у інший кабінет, де такі ж самі пєдєрасти розказують таку ж саму хуйню. Так було тисячі роки поспіль до першого випадку повстання.
В кабінеті сидить довбойоб-полковник, секретарка і стоять два лохи. Полковник хоче показати свою мажорність, секретарка хоче полковника, а два лохи хочуть відкосити від армії, або хоча просто зникнути звідтіля.
- То якого хуя ви тут стоїте, мудили? - питає полковник
- ми пєдєрасти, нам не можна в армію, нас там їбати будуть - відповідають лохи з тупими посмішками.
- Ну то ідіть у тридцять другий на хуй - там вам розкажуть усе. - з такими словами полковник хоче на них забити, але лохи не здаються.
- Давайте ми у вас відсмокчемо, а ви нам справку випишете, ми ж можемо домовитись!
- Ідіть на хуй, у мене секретарка є! Ви взагалі хоч розумієте, з ким розмовляєте? Ніби нема кому у мене відсмоктати! От якби в сраку... - мудило в погонах мрійливо замислюється. Пєдєрасти тим часом ніяковіють і червоніючи поглядають на секретарку. Вона хтиво дивиться на полковника і він грюка кулаком по столу, так всі стакани і інша поєбень падає на підлогу. Саме в цей момент до кабінету заходить Я і злякано дивиться на полковника. Той питає, чому Я два роки не з'являлося в військоматі і каже, що Я мудило. Тоді нерви у Мене не витримують (Я ж не залізне), воно хапає вогнегасник і з усєї сили пиздить цього тупого смердючого йобаного полковника по його безмозгій макітрі. З черепної коробки повільно і огидно витікає сіра речовина, змішана з кров'ю, блювотинням, місячними та різними огидними поєбенями. Полковник падає замертво. Секретарка дивиться навколо спустошеним поглядом, ніби в неї відібрали сенс життя. Заходить генерал.
- Це, блядь, шо за блядь, пизда твоя мати? - питає він невідомо у кого. Всі мовчать, так що стає ніяково. Тоді один з пєдєрастів каже - "Ми не бляді, ми звичайнісінькі підари і не хочемо в армію іти." Тоді Я хапає вогнегасник і пиздить гея. Гея падає замертво, а інший сідає поряд з секретаркою і робить таке ж саме обличчя. Вони зайобані і закомплексовані. Генерал каже
- Ти молодець, очистив нашу армію від пєдєрастів, прийдеш до нас одразу сержантом. - тоді Я вкотре хапає вогнегасник і пиздить генерала по єбалу. Той падає і Я тікає з вогнегасником в руках, пиздячи усе, що бачить. Це був хитрожопий план відкосити через дурку, ніби Я психічно неурівноважене. Насправді це не так. Я - цілком нормальна істота з абсолютно звичайними інстинктами. Секретарка від жаху просто зніяковіла і з переляку обняла пєдєраста. Так вони і залишились в кабінеті вдвох. В кабінет по справі заходять менти і бачуть цілі гори трупів. Від здивування у них відкриваються пащі. Через кілька секунд вони хапають секретарку і підара, зкручують їх і везуть до тюрми.
Тюрма. В ній сидять секретарка-шмара і пєдєраст. У них квадратні очі та білі обличчя. Заходить начальних в'язниці і забирає з собою педика.
- Розповідай, навіщо ти вбив тих людей, або знімай штани і я буду тебе їбати. - Пидар знімає штани зі словами "Єби". Мусор здивувався, але не видав себе і виїбав пєдєраста, як врага народу. - Розповідай, або знов виїбу. - Хлопець мовчки стає раком. Мент матюкнувся, але знов виїбав його. так повторилось ще з рази три, поки гей не розповів правду про себе - що він хоче, щоб його їбали. Тоді він одразу отримує по обличчю від мусора. - Сука, чому ж ти одразу не сказав, зараза! - каже начальник тюрми і надіває штани. Його дурна тупоголова фантазія не може придумати більшої кари, ніж виїб в дупу і він відпускає пєдєраста. тоді він приводить до себе шмару-секретарку і каже - Розповідай усю правду, або мої колеги виїбуть тебе в дупу! - Секретарка задирає спідницю зі словами "Єбіть куди хочете!". Тиша. Мент спльовує - блядські партизани - і відпускає шмару. Отака у нас міліція - захисники відчизни, на хуй!

Акт 10. Випускний

На сцені невпорядкованою толпою стоїть група 406-ПР. Всі вони розфуфирені, шо пиздець. Збираються святкувати випускний. У зазначену годину всією толпою 406 іде до елітної нажираловки, напитися і поблювати. Всім вже горить випити по першій. Прийшовши до потрібного закладу, група розташовується зручніше і починає пити. Всі п'ють найкрутішу горілку, Я п'є пиво, Гапич п'є міцне, Люда не п'є взагалі, а Хижко смокче хуя. Перший тост пролунав банальний - "за друзів і за нас, блядь". Випивши по першій всім стало спокійніше. Двадцять два тіла вже спокійно і самовдоволено сиділи на зручних диванах і розмовляли, мабуть в останнє. Згадували молодість, як на першому курсі нажирались, безуспішно намагались згадати другий, розмовляли, як швидко пролетів третій курс, хоча далеко не всі взагалі були впевнені, що він мав місце бути, ну і звичайно пригадували, що коїлось на четвертому курсі. Не забули про Коняку і Мацегору, про радіоробота-Емєльянову і Балашова і всіх інших. Лунало багато компліментів і матюків. Була дуже дружня і лагідна атмосфера. І лише Хижко не відволікався на якусь примітивну балаканину, ні на хвилину не припиняючи смоктати хуя.
Гапич намагався звабити Люду. Не згвалтувати, не виїбти, а саме звабити! Це він вважав ділом честі і своїм святим обов'язком. А вона вдавала, що не розуміє досить прозорих його натяків, що нічого не відбувається. Я нагадало Вояці, що той обіцяв на випускний зпоїти і виїбти Люду, і тоді Гапич з усієї сили впиздякав Мені прямо в хрюкало. Я впало і огидно розлілося по полу, в той час як Снігова Людина відчула себе справжнім лицарем, джентельменом і героєм в одній особі.
Одарка пошепки розповідала Стемащенко, як вони з Прахуцем рятувались від злого Ярика. Ганна мовчи кивала головою від надлишку емоцій, Ярик бавився в Астралі, Прахуць пив горілку і слухав Діп Пьопл, ПокУсов слухав "ла-ла-ла" і "біле тіло в блакитному простирадлі", а Хижко все смоктав хуя. Я підвелося і почало розповідати про свої пригоди у воєнкоматі, як раптом хтось вигукнув "ТОСТ!". Всі замовкли. Хтось вигукнув: "Жартую", весело зареготав і продовжив мовчки пити горілку. Хуй, який смоктав Хижко вже був настільки знесилений, що скукожився до непристойнио малих розмірів і побілів. Хижко нарешті виплюнув його і запропонував випити за Кобилу. Одразу піднявся галас - ніхто не хотів за неї пити. Тоді Хижко пояснив: "Яка б вона не була, але чотири роки вона відповідала за таких розпиздяїв, як ми, перед нашими батьками і Марічкою, вона допомагала одним з нас, а інших навчала життю, вона вирішувала наші проблеми, вона цікавилась, як наші справи. Загалом, вона заслуговує, щоб за неї випили." - всі впали на коліна перед Хижком, за таку промову, прийнялися восхваляти його, співати йому оди, і лише після цього пити за Коняку. Лише Я відмовилося за неї пити, бо ненавидів її найдужче. Воно просто наїбнуло чергову пляшку пива, сито відригнуло і пішло ссати, проклинаючи усе на світі взагалі і тих, хто п'є за Коняку окремо. Це було для нього найгіршою образою - пити за Кобилу, краще б пили за його смерть, блядь. Я вирішило більше не повертатись до 406-ї. ні сьогодні, ні зранку, ніколи!
Так і протікала, мабуть, остання зустріч одногрпників, коли зайшли якіся мажорні мудили. Від них просто тхнуло мажорністю. Вони гукнули бармена і сказали йому, щоб він вигнав нахуй "цих долбойобів, бо ми хочемо тут повисіти" і помахали, перед ним мішечком грошей. Бармен одразу викликав охорону і 406-ту групу одразу випхали за двері. Всі поматюкалися і почали вирішувати, куди тепер йти. Почали шукати хоч якийсь гендель. Нічого кращого, ніж якусь ригальню знайти не вдалося і група розмістилася там - у бомжатні. Замовивши найдешевшої горілки вони почали тупо бухати, як тупі чмирі. Випивши дохуя водла, тіла почали одне за одним падати, як мішки з лайном. Ті, хто ще міг стояти на ногах їх піднімали і розчехляли. Через деякий час всі без винятку ужралися в таку пиздінь, що прибульці з Троєщини почали трощити все, що бачили. Розбивалися вази, рюмки, тарілки та інша поєбень. Тоді охорона ригальні вирішила, що треба закінчувати цей безлад. Групу витулили, як останніх лохів. Вийшовши на вулицю ці напівмертві типи вирішили взяти ще кілька пляшок. Нахуярившись в пизду, в них почалася білка. Найпотаємніші мрії вийшли наружу. Гапич бачив, як в снігу лежить роздягнена Люда, Прахуць - молодих Діп Пьопл, Люда - залікову книжку з одними п'ятірками, Одарка - рідні шахти, Покусов - якись тупих, старих і огидних бабок з клімаксом і гемороєм на пиздах, Я бачило табло з рахунком матчу Динамо-Шахтар з такими цифрами, яких навіть не знало, а Хижко бачив купу здоровенних хуїв і облизувався. Тоді було запропоновано випити ще "трохи - по п'ядесят і все". Взяли ще ящик горілки. Коли вся горілка в районі закінчилася, на зміну білці всім прийшло страшне і огидне... БЗДО.... воно просто вражало своєю потворністю. Хижко радісно завопив. Він був неймовірно щасливий побачити БЗДО своєї мрії - своє альтер его, тобто внутрішнє "я". Від БЗДЮЛІНИ тхнуло БЗДІННЯМ так, що тягнуло блювати (чи, може це горілка дала невеличкий ефект). БЗДО відкрило пащу і промовило нелюдським голосом на хижковському діалекті ефіопської мови: "бля нах, а ну нах, бля! а то бля БЗДО нах. БЗДЕЦ вам бля. ЫЫРГГХХХЫЫРРР". Після таких слів всі розплакалися, бо зрозуміли всю суть свого паскудного існування. БЗДО повернуло життя в інший бік. Вояка поклявся ніколи не пити і не пиздити, Хижко - не смоктати, ну і т.д. Прийшов пиздець. БЗДО змінило майбутнє. От так надмірне вживання алкоголю може привести до трагічних наслідків.

Акт 11. Зустріч випускників.

З тих пір пройшло кілька років, і група 406 домовилася зустрітись побалакати. Звичайно, майже ніхто вже не пив горілку, після випадку з БЗДОМ. Життя змінило майже всіх. Діп Пьопл більше не було на світі, тому Прахуць їх не слухав. Хижко більше не смоктав - він став звичайною шлюхою для извратнів. Ядченко став алкашом, Ярик - Великим Магом Інституту ім. Ніцше, Одарка неочвкувано не стала шахтаркою - її прийняли на достойну професію - робітником МакДональдсу, Стельмащенко - дегустатором губної помади з бичачої сперми, і тільки Я залишилося таким, як було. Воно нічого не робило, нічого не мало, стало бомжом, але вважало, що це круто, бо так жив Діоген. Побачивши одне одного всі дуже зраділи, бо давно не бачились. Всі були трохи здивовані, побачивши, що Гапич одружився не на Люді, а на Мусі - вчительці культурології - вони постійно розмовляли, про релігію Стародавнього Єгипту. Люда ж вийшла заміж за свого тата - він заборонив їй ходити "десь із кимось". Базіль став великим бізнесменом, і не приїхав, бо в нього було повно справ - йому необхідно було навіщати хоч інколи своїх дітей, які жили по всьому світі - всього їх було десь 350-400. Циган став наркодилером і заробляв на дичці.
Випили чисто символічно - для настрою, і почалося. Кожен намагався розказати, що відбувається в його житті, перебивали одне одного і зовсім не слухали оточуючих. Власне, від єдності групи не залишилось зовсім нічого. Отак, кілька годин стояв галас, так що нічого не було чутно. Раптом зайшла Коняка. Вона стала ще огиднішою, ніж була раніше. Її зелені патли бридко підмітали підлогу, а здоровенне пузо бовкалося і дригалося, немов скажене. Побачивши її всі раптом затихли в очікуванні якоїсь дурниці. Але вона мовчки дивилась на своїх випускників. Настала замогильна тиша. Комусь стало зле від такої атмосфери і він блюванув на підлогу. Ще хтось не витримавши такої безглуздої атмосфери з криком втік, матюкаючись і плюючись на ходу. Всі ж інші оствпініло дивились на Коняку. Вона була неймовірно рада, що їй приділили таку увагу, бо не розуміла причини цього. В будь-якому разі, вона не видала свого здивування і відкрила двері своїй дочці-ботанічці. Вона була вдягена у щось чорне та страшне, як клімакс. Всі одразу згадали про БЗДО. Конякина дочка лагідно і трохи зверхньо посміхалася. Її криві і чорні зуби наводили на думки про смерть. Це здавалося страшним сном. Але це чмо раптом заговорило людським голосом: "А чого ви мовчите, га? З'їли хуя?" - Всі мовчали. Тоді до когось дійшло, що треба зробити. Пошепки по цепочці один одному випускники передавали нові секретні місце і час зустрічі. Коли повідомлення дійшло до останнього, всі різко встали і пішли геть. Так вони і зустрілися востаннє.

Акт 12. 1-й з'їзд випускників. 60 років потому.

Колись, в кінці 4-го курсу Я, Покусов, Прахуць, Гапич, Хижко і Ярик домовились зустрітися через 60 років. Вони написали документ і навіть сфотографували його для потомків.
Минуло з тих пір багато часу. Багато води протекло з дахів. Багато кротів вибігло з шахт. І от зустріч відбулась - всі згадали і прийшли. Старі пердуни з орденами і в інвалідних колясках прийшли до того місця, де колись був технікум. Патріса Лумумби 17. Ніякий склероз не вивів цю дурнувату адресу з пам'яті колишніх студентів, які тепер були схожі на Діп Пьопл. Дурна вийшла історія. Людство в той час вже почало вимирати потроху і молодаків майже не залишилось, тому по вулицях ходили лише старпери і роботи. Прийшовши на призначене місце, ніхто не впізнав одне одного. Хтозна чому, чи то через погану па